Люблю гори в будь-яку пору доби і року, а особливо це на заході сонця і на світанку. ⠀
В ці моменти тишина, взагалі немає людей навколо і якось так дуже спокійно… ⠀
👀 За можливість зупинитися.
🤔За можливість забути про свої, насправді, незначні проблеми.
💨 За можливість дихати чудовим повітрям.
⏱️За можливість цінувати час і свої сили.
🤗 За можливість мати друзів і близьких, яким не треба пояснювати «Навіщо ходити в гори, вкотре, знову і знову?»
Давно ми збирались в похід на Шпиці, і нарешті!
Звідси відривається прекрасний краєвид на Чорногірський хребет, видно Говерлу, Петрос.
За легендами тут похований Олекса Довбуш.
Наш маршрут на Шпиці – Заросляк – о.Несамовите – г.Шпиці
Також відвідати Шпиці можна йдучи із села Бистрець (їхати через Верховину) і через урочище Гаджина.
Мабуть найкраще це таки виїхати у пт або в обід або ввечері, і переночувати або у Івано-Франківську або далі, можна у Яремчі чи Ворохті. Залежить коли виїхали 🙂
Ми ночували у Івано-Франківську, це десь 2год їзди зі Львова, а на ранок лишалось ще 2.5год до Заросляка.
Тут є КПП Карпатського національного природного парку, на території якого найвища вершина України – Говерла. З вас беруть за в’їзд по 20 грн з особи, офіційно.
Після Ворохти дорога вже поганенька, особливо проблемно буде низьким седанам, і так треба їхати 12км. Ну і після шлагбаума гравієва дорога повз ліс, річку аж до турбази.
Оскільки було дуже багато машин, то більшість паркувались не на території турбази, а перед.
Початок маршруту від спортивної бази “Заросляк”, від каплички і наліво через місток.
Ми йшли мабуть проти “руху”, і думаю недарма. Хотіли заночувати саме на Шпицях.
Якщо коротко, наш маршрут
пт. Львів- Івано-Франківськ, ночівля у Франківську
сб. сніданок о 8ій, виїзд до Заросляка. Почали наш маршрут десь о 13:30, дійшли до о.Несамовитого і близько 19ої вечора вже були на Шпицях і розклали намети.
нд. зустріли світанок, поснідали і почали спускатись до Заросляка. В обід/після обіду зійшли, і поїхали додому з зупинкою у Франківську.
До о.Несамовитого йдете спершу ліском, все навколо зелене, вкрите трав’яними і кущовими альпійськими луками
З лісу виходимо на полонину Пожижевську. Тут, на висоті 1429 м є Високогірний біологічний стаціонар, і також – Сніголавинна станція Державної метеослужби „Пожижевська”. З них проглядаються краєвиди на полонину Маришевську і г. Гомул.
Вийшовши з лісу, треба триматись стежки, бо тут її легко загубити. Стежка проходить між заростями гірської сосни.
Вже ближче до Несамовитого треба трішки піднятись різко вгору і обходити потічки в урочище Кізли.
Озеро розташоване під вершиною Туркула на висоті 1750 м. Його площа становить 0,3 га, глибина – 1,5 м.
Вище озера, в сторону Шпиці є джерело питної води. Так якраз всі набирають воду.
Коло озера велика кількість наметів, і сміття… Також береги озера Несамовитого трохи заросли. Але бачили як декілька людей плавали 🙂
Піднявшись вгору над озером, відкривається прекрасний вигляд на вершини.
І ось перед заходом сонця підходимо до Шпиць. Сама вершина знаходиться трішки вище, а оці відомі виступи якраз нам по дорозі.
Знайшли пологе місце під намет, хоча вночі було прохолодно і вітряно. Також навколо багато афин!
Спати в наметі не кльово!?
Ну звичайно до комфорту звикаєш швидко, і часом важко відмовитись від свого теплого ліжка, вайфайчика, води в крані і ще купи різного стафу.
Потім розумієш що насправді багато не треба 🙂 Щоб було тепло, затишно і не відчувати голоду. Зараз стільки всього є для спрощення життя в наметі, що аж очі розбігаються!
Магія ранку в горах…
Насправді, можна ще почати про магію ночі і тааааке зоряне небо, але не завжди хочеться вилазити з намету у вітряну ніч і ставити фотоапарат на витримку, тому ця картинка лишається в моїй голові 🌌
А, ще був повний багряно-червоний місяць підсвітлений заходом сонця.
Так складається, що в горах лягаєш спати рано, після вечері і з настанням темряви, тому о 5-6 ранку спокійно можна прокинутись, натягнути на себе весь-весь одяг, навіть шкарпетки на руки і побігти на гору Шпиці на зустріч з сонцем і новим днем.
Заради цього моменту варто тягнути наплечник, йти цілий день, спати в наметі, бігти і спотикатись по росі, а потім багато простору, неба, тиші, туману десь над селами і в ярах інших гір.
Спершу все червоніє і помаранчевіє, потім з’являється половинка червоного сонця, і….. виходить вже повністю.
Освітлює по черзі полонини, потім доходить до Говерли, Петроса (на який я мала бігти Chornohora Sky Marathon в саме той день неділі, але через зубні проблеми не вийшло…), освітлює наші намети, самі шпилі Шпиць, біжимо до них, фотографуємо сонце між гострими скелями.
Далі сніданок з найсмачнішої у світі вівсянки з сухофруктами + свіжозібраними чорницями. Навколо прилітає туман, Петрос вже в хмарі, але саме нашу місцину захищає перемичка між горами, бо ми нижче вершини…
Тому коли хтось каже шо палатка то не комфортно, я просто усміхаюсь і згадую магічні ранки 😉
Гору Шпиці називають однією з найцікавіших і найдивніших у Карпатах.
Її східні схили мають кам’яні виступи заввишки 20-50 метрів, що нагадують шпиці, звідси й назва. Ці скелі подібні до велетенських веж, а в похмуру і туманну погоду схожі на міфічні істоти.
Десь після 9-10ої ранку підходять туристи, одні прийшли зі сторони Ребер, а інші від Бистриця.
Прощаємось зі Шпицями, і йдемо по зеленому маркування, гора Гомул у нас зліва.
Далі після поляни з хрестом-похованням воїнів УПА маркування звертає направо, але нам потрібно йти вліво щоб повернутись до Заросляка.
Цей маршрут йде повз ліс, струмочки, полонини з малинами, різними польовими квітами, часом треба взагалі перелазити через повалені дерева. Будьте уважні, бо маршрут тут не дуже популярний, і не зійдіть десь зі стежки.
Також такий похід на Шпиці можна вдало поєднати із Ребрами чи Бребенескулом, поруч багато цікавих місць.
Leave a reply